Однією з ефективних методик склеротерапії, що часто застосовується для лікування варикозних вен, є методика склерозуючого виключення з кровотоку стовбурів магістральних (основних) підшкірних вен. Ця методика була першою з малотравматичних технологій, альтернативних звичайному хірургічному лікуванню. Вона започаткувала довгий шлях розвитку хірургічних втручань та еволюції підходів до хірургічного лікування варикозного розширення вен. Постійне прагнення до вдосконалення, до зменшення хірургічної травми під час операції, до спрощення оперативних втручань, до зниження часу операцій та поліпшення післяопераційної реабілітації привело флебологію до сучасних пацієнторієнтованих, безпечних, швидких та ефективних операцій. Але ж на початку цього шляху була саме стовбурова склерооблітерація. Така методика має на увазі введення в основну венозну магістраль довгого катетера, на всю довжину стовбуру вени, та введення по цьому катетеру склерозанту, маючи метою «склеювання» всієї вени, на всьому протязі.
На початку 20-го сторіччя з’явилися перші свідоцтва про досвід введення в стовбур магістральної підшкірної вени склерозанту, а до 1911р відноситься згадка про перше застосування саме катетерної методики – введення склерозанту в одну з основних вен за допомоги довгого катетеру, введеного в вену. Але ж в той час застосовували дуже агресивні та токсичні речовини у якості склерозантів. Це призводило до розвитку дуже тяжких ускладнень, тому таке лікування, цілком зрозуміло, не мало розвитку. Подальший розвиток катетерна технологія набула в зв’язку з появою нової генерації склерозантів, безпечних та ефективних, якою є і по цей час група склерозантів-детергентів. На початку 60-х років 20-го сторіччя спеціалісти з Німеччини дали новий поштовх розвитку методу катетерної склерооблітерації. Але ж, незважаючи на дуже високі очікування та перспективи, і ця модифікація не здобула широкого розповсюдження, хоча, на теренах СНГ у свій час, на самому початку нового тисячоліття ця технологія лікування, здобувши назву «Склерохірургія» була досить популярна серед спеціалістів-флебологів. Чому ж вона не стала основною хірургічною методикою в лікуванні варикозу? Тому є декілька пояснень. По-перше, вона потребувала суто хірургічного етапу – виконання кросектомії, тобто потрібен був розріз в пахвинній зоні для перев’язки магістральної вени. Це потребувало застосування стандартної регіонарної анестезії, або внутрішньовенного наркозу, це зумовило необхідність госпіталізації. По-друге, незважаючи на застосування нових, дуже ефективних склерозантів, які застосовувались у рідкій формі, враховуючи велику довжину вени, «змішуючись» з кров’ю в судині, дуже швидко втрачали свою ефективність. Як слідство – велика кількість рецидивів захворювання в дуже короткі строки. Звичайно ж, це не влаштовувало ані пацієнтів, ані лікарів. Але ж, головною причиною виявилося дуже швидкий та прогресивний розвиток так званих термічних методів хірургічного лікування варикозу, а саме лазерної та радіохвильової облітерації вен. Саме ці методики і призвели до справжньої революції хірургічної флебології. Вони виявилися самими ефективними та безпечними з усіх відомих за весь час існування, дозволили перевести сучасну флебологію в амбулаторні умови (лікування без госпіталізації). Отже еволюція хірургії призвела до зменшення саме хірургічного етапу лікування! Сучасна флебологія – це хірургія без розрізів, з високим косметичним ефектом, з дуже швидкою реабілітацією та зі збереженням повсякденної активності. Такого в хірургії варикозних вен ще не було. Отже, майбутнє настало!
Незважаючи на «фіаско», технологія катетерної склерооблітерації не була забута. Вона зайняла свою почесну нішу у лікуванні варикозних вен, завдяки своїм і значним перевагам, а саме малотравматичності, простоті виконання та малій вартості. Вона залишалася однією з альтернативних методик до хірургічних, у деяких країнах вона дуже широко застосовується по цей час. Ця технологія також здобула еволюційного розвитку, з’явилися і дуже ефективні модифікації, які підвищують її ефективність. Однією з таких є так звана «італійська» модифікація, яку запропонував італійський корифей флебології – Attilio Cavezzi, який Взагалі треба зауважити на те, що у міжнародній флебології сучасна італійська школа склеротерапії є найвпливовішою. Італійські спеціалісти-флебологи розробили та запропонували модифікації склеротерапії, які застосовуються флебологами усього світу. Отже, саме італійська модифікація катетерної стовбурової склеротерапії є однією з нетермічних методик, яка може якісно конкурувати з термічними методиками лікування. У порівнянні ж з іншими нетермальними методиками, які існують у теперішній час, вона виграє за рахунок дуже низької вартості. Застосування ж для сучасної катетерної склерооблітерації пінної форми склерозанту робить її прийнятно ефективною.
Ця методика в арсеналі сучасного флеболога є невід’ємною частиною лікування варикозних вен в тих ситуаціях, коли, з якихось причин, неможливо застосувати термічні методи, коли є виражені трофічні зміни шкіри на гомілки (в таких ситуаціях термічні методи застосовувати небезпечно). Дуже гарною альтернативою термічним методам ця технологія є для лікування малої підшкірної вени, а також для ліквідації резидуальних (залишених) або рецидивних сегментів вен, а також для «виключення» додаткових вен. Тобто, розвиток сучасних хірургічних технологій лікування торкнувся і катетерної методики склеротерапії, залишивши їй почесне місце.
Таким чином, стовбурова катетерна склерооблітерація є невід’ємною частиною арсеналу сучасного флеболога-експерта, який, звісно, повинен знати всі її особливості та мати досвід її ефективного використання.