Preloader

Конвенційна хірургія варикозу – чи є місце у сучасності?

Хірургічне лікування варикозної хвороби майже 2 століття залишалося основним методом лікування цієї патології. Тільки нове тисячоліття принесло революційні зміни підходів до хірургічного лікування, а розвиток медичної індустрії та технологій, еволюція застосування різних факторів хімічного та фізичного впливу на судини, прогрес ультразвукових методів обстеження, а також зміна парадигми анестезіологічного супроводження операцій зумовили різку зміну хірургії варикозу. Основною причиною, яка стимулювала флебологів усього світу до пошуку методів лікування, альтернативних хірургічному, була невдоволеність пацієнтів результатами та наслідками лікування, великою кількістю ускладнень. Як і для хірургічного лікування будь-якого іншого захворювання, характерні чисельні негативні моменти. В свою чергу, таке невдоволення пацієнтів, їх обізнаність про всі ці негативні моменти, в нашій країні зумовили небажання оперуватись більшості хворих, що привело до пізнього звернення пацієнтів до лікаря та великої кількості запущених, ускладнених форм захворювання як слідство. Такий порочний круг викликала конвенційна (стандартна, традиційна) хірургія варикозу в минулому.

Тож, які всім відомі негативні моменти хірургічного лікування варикозу в минулому не викликали бажання у пацієнтів йти вчасно до лікаря?

  • Необхідність знаходитись в лікарні 1 тиждень
  • Тривалість операції, яка могла тривати 2-3 години
  • Значна травматичність, наявність великих розрізів
  • Болючий післяопераційний період, нога боліла на протязі 5-10 днів
  • Людина не могла повністю навантажувати оперовану ногу, кульгала на протязі 7-10 днів
  • Необхідність щоденних, частіше болючих перев’язок на протязі тижня
  • Необхідність прийому ліків, в т.ч. знеболюючих
  • Значна кількість ускладнень, характерних для загальної, відкритої хірургії
  • Низький косметичний ефект – на все життя залишалися помітні шрами, що бентежило жінок
  • Дуже великий відсоток рецидивів – в досить короткі строки варикозні вени з’являлися знов
  • «Сезонність» операцій, частіше їх робили восени та взимку, бо в спекотний період був важчий реабілітаційний період та більша кількість ускладнень
  • Довгий період реабілітації та відновлення
  • Значний період непрацездатності, обмежень звичного режиму життя, зайнять спортом та т.і.
  •  «Черги» до лікарів, які «в народі» займалися варикозом професійно

Небажання оперуватись, з іншого боку стимулювало розвиток неофіційних, «нехірургічних» методів лікування, розплодилися «Дуремари» – лікування п’явками, непрофесійні склеротерапевти, які вводили невідомі ліки, обіцяючи «швидке зцілення», люди довго застосовували «бабуліни рецепти», рецепти нетрадиційної медицини. Але ж результат цього був лише один – велика кількість ускладнень та запущених форм захворювання, які було лікувати набагато складніше.

Революція у хірургічному лікуванні варикозної хвороби, яку принесло нове тисячоліття вщент «розірвала» ці стереотипи, повернувши хірургію варикозу «лицем до пацієнта». Але ж, усі переваги сучасного лікування – це дещо інша історія.

Тим не менш, чи залишилося місце традиційної хірургії в лікуванні варикозних вен? Звісно ж, так. На жаль, залишаються ситуації, коли, на жаль, треба виконувати звичайну флебектомію (венектомію, так звуться такі операції), під загальною анестезією, з розрізами та іншими, вже такими незвичними для сучасного флеболога ознаками «великої хірургії». Натомість, такі ситуації є дуже обмеженими, а технічні моменти самих класичних операцій все ж таки також змінились з часом.

Ще однією з негативних сторін прогресу та розвитку сучасних хірургічних технологій, є те, що нове покоління молодих флебологів, вже не вміють якісно та адекватно виконувати «класичну венектомію». Це зворотній бік прогресу та еволюції, коли неважливе, або те, що застосовується дуже рідко, зникає за відсутності необхідності. Це приводить до того, що операції в ускладнених випадках можуть тільки дуже професійні спеціалісти, які мають великий досвід виконання «звичайних» операцій, а з часом їх стає все менше.

Отже, в сучасній флебології на цей час існує тільки одна ситуація, коли потрібно виконувати класичну флебектомію, це ситуація виникнення тромбозу поверхневих вен – тромбофлебіту.  В разі необхідності виконання такої операції пацієнту, звичайно, треба готуватись до більш обтяжливого періоду відновлення та реабілітації, меншої косметичності втручання. Але і тут не все так погано. Сучасний, досвідчений флеболог-експерт буде застосовувати надбання міжнародної світової флебології, застосовувати найменш травматичні технічні прийоми та засоби. Так, наприклад, за можливості, сучасний флеболог застосує комбінацію місцевої анестезії, яка звичайно застосовується в сучасній хірургії варикозу, з УЗ-блоком нервів нижньої кінцівки, що забезпечить більш швидке відновлення та безболісність раннього післяопераційного періоду. Це також значно зменшить вірогідність розвитку загальнохірургічних ускладнень. Що стосується саме хірургічної техніки, максимально будуть застосовані малотравматичні методики видалення вен – мініфлебектомія (коли вени видаляються не з розрізів, а з маленьких проколів шкіри за допомоги певного інструментарію), а стовбури магістральних вен будуть видалені за допомоги менш травматичних міністріпінгу, або надсучасного PIN-стріпінгу. Це значно зменшить час, травматичність операції, а також забезпечить швидке відновлення. Також будуть зроблені Так, у разі необхідності, розрізи все ж таки будуть, але флеболог-експерт, дбаючи про пацієнта, мінімізує їх розмір, також вони будуть вшиті косметичним швом, що також буде безпосередньо впливати на строки знаходження в стаціонарі. Одним з найважливіших моментів є те, що і звичайна, відкрита операція буде виконана не «всліпу», як це було раніше, а під контролем ультразвуку. Сучасний флеболог виконає якісне УЗ дослідження до операції, тож буде мати достовірну картину захворювання, об’єму та локалізації ураження вен, а крім того буде контролювати якість видалення вен під час операції візуально. Це дуже важливо та має безпосередній вплив і на якість післяопераційного стану, і на швидкість одужання, і на строки госпіталізації, і на малу вірогідність розвитку рецидиву в майбутньому.  В випадках необхідності виконання флебектомії, за умови її професійного, якісного виконання, знаходитись в стаціонарі потрібно буде 1 добу. Так, потрібні будуть перев’язки, але ж вони будуть не кожного дня і не будуть болючими.

Тож, висновок по-перше, не  треба зволікати та «запускати» своє захворювання та своєчасно звертатися до лікаря, тоді лікування буде швидким, сучасним та зручним. Якщо ж виникли ускладнення хвороби та потрібна «класична» флебектомія – знайдіть флеболога-експерта, який забезпечить якісне лікування і в такій ситуації. 

Автор статті: судинний хірург, флеболог Герасимов В.В.